На виконання Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», інших законодавчих актів, Примірного положення про Консультативний центр, затвердженого наказом Міністерства світи і науки, молоді та спорту України від 30.06.2011р. № 714, з метою забезпечення єдиних вимог і наступності сімейного і суспільного виховання та надання психолого - педагогічної допомоги батькам або особам, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім'ї створено консультативний центр для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім’ї при комунальному заклады «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №307 Харківської міської ради».

Склад консультативного центру при комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №307 Харківської міської ради»

• Семенова Олена Олександрівна – вихователь- методист комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №307 Харківської міської ради».
• Боса Неля Валеріївна – медична сестра старша комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №307 Харківської міської ради».

Положення про консультативний центр для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім’ї, при комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №307 Харківської міської ради»

Загальні положення

1.1. Консультативний центр у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», іншими законодавчими актами, наказами МОНУ, рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, цим Положенням.

1.2. Консультативний центр створюється для батьків або осіб, які їх замінюють, і дітей віком від 3 до 6(7) років, які виховуються в умовах сім’ї.

1.3. Консультативний центр – це одна з форм надання допомоги сім’ї у вихованні і розвитку дітей дошкільного віку.

2. Мета і завдання діяльності консультативного центру

2.1. Забезпечення єдиних вимог і наступності сімейного і суспільного виховання.

2.2. Надання всебічної допомоги сім'ї у розвитку, вихованні та навчанні дітей, які виховуються в умовах сім'ї, відповідно до їхніх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних психічних та фізичних особливостей, культурних потреб.

2.3. Сприяння соціалізації дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім'ї.

2.4. Забезпечення взаємодії між дошкільним навчальним закладом й іншими організаціями соціальної і медичної підтримки дітей і батьків або осіб, які їх замінюють.

3. Організація діяльності консультативного центру

3.1. Консультативний центр може здійснювати консультативну допомогу батькам або особам, які їх замінюють, з питань:

- соціалізації дітей дошкільного віку, які виховуються в умовах сім'ї;

- вікових, психофізіологічних особливостей дітей;

- психологічної готовності до навчання в школі;

- профілактика відхилень у фізичному, психічному і соціальному розвитку дітей дошкільному віку;

- підтримка різнобічного розвитку дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади відповідно вимог програми виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина» та програми «Впевнений старт»;

- організації ігрової діяльності;

- створення умов для загартування і оздоровлення в умовах сім'ї;

- організації харчування дітей вдома;

- соціального захисту дітей із різних категорій сімей.

3.2. Робота з батьками або особами, які їх замінюють і дітьми в Консультативному центрі проводиться у групових та індивідуальних

формах:

- організація заочного консультування через листування, в телефонному режимі, через організацію роботи сайту комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №307Харківської міської ради»;

- організація лекторіїв, теоретичних і практичних семінарів;

- організація індивідуальних і групових консультацій для батьків або осіб, які їх замінюють.

3.3. Психолого-педагогічна допомога батькам або особам, які їх замінюють, будується на основі інтеграції діяльності спеціалістів консультативного центру: практичного психолога, спеціаліста та методиста з питань дошкільної освіти, вихователя, учителя-логопеда, медичного працівника та інших фахівців.

Кількість спеціалістів, залучених на громадських засадах до роботи в консультативному центрі, визначається завідувачем дошкільного навчального закладу, на базі якого організовано його діяльність.

3.4. Консультування батьків або осіб, які їх замінюють, може проводитись декількома спеціалістами одночасно.

3.5. Для здійснення діяльності консультативного центру необхідно ведення наступної документації:

- журнал реєстрації звернень;

- план та графік роботи Консультативного центру, затверджені наказом завідувача;

- аналіз роботи за рік.

3.6. Безпосереднє керівництво консультативним центром здійснюється завідувачем.

4. Фінансування Консультативних центрів

4.1. Консультативний центр відкривається за наказом завідувача без додаткового фінансування.

План роботи консультативного центру для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім’ї

ТЕМАТИКА КОНСУЛЬТАЦІЙ:

«Значення ігрового середовища у формуванні життєвої компетентності»

«Формування навичок адекватного сприймання батьками власних дітей»

«Медичні та психологічні проблеми харчування у дітей»

«Гра та іграшки»

«Поняття готовності дитини до школи».

«Особливості профілактики насильства над дітьми в умовах сім’ї»

«Психологічна готовність дитини

до навчання у школі»

«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школизалежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологамистоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовністьдо школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:

- мотиваційний;

- інтелектуальний;

- вольовий;

- емоційний;

- особистісний.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:

1)Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;

2)Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;

3)Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);

4)Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

5)Визнає авторитет учителя.

При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.

Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:

1)Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

2)Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.

Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри. Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.

У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.

Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:

Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.

Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

Навички спілкування:

- Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;

- Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.

Cпілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.

Особливості профілактики насильства над дітьми в умовах сім'ї

Сьогодні ми вже добре знаємо про існування такого ганебного та досить, на жаль, поширеного явища, як насильство в сім'ї. В Украї­ні навіть прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї». За статистикою 75 % потерпілих від домашнього насильства в сім'ї є діти. Відомий польський спеціаліст з попередження домашнього на­силля Ліс Аларкоп дає таке визначення насильства:

«Насильство - це дії, що чинить (-ять) одна (або декілька) особа (осіб), які характеризуються такими ознаками:

- здійснюються сві­домо і спрямовані на досягнення певної мети, завдають шкоди (фі­зичної, моральної, матеріальної тощо) іншій особі;

- порушують пра­ва і свободи людини;

- той, хто здійснює насилля, має значні переваги (адміністративні, фізичні, психологічні тощо), що робить неможли­вим ефективний захист жертви насилля.

Психологічне насильство:

· використання лайливих слів, крику, образ, які негативно вили­вають на самооцінку партнера;

· образливі жести або дії, примус до принизливих дій;

· прояв грубощів стосовно рідних або друзів партнера;

· завдання шкоди домашнім тваринам, до яких емоційно при­в'язаний партнер (жертва);

· знищення, пошкодження або приховування особистих речей; груба критика вчинків, думок, почуттів;

· ставлення як до слуги;

· обмеження свободи дій і пересування;

· контроль і обмеження можливості спілкування з рідними або друзями, переслідування;

· погрози (фізичного насильства, розповісти про особисті справи, секрети тощо);

· ігнорування, нехтування дитини, відсутність доброзичливої атмосфери;

· втягування у з'ясування стосунків, шантаж; недостатнє задоволення потреб в їжі, одязі, освіті, медичній до­помозі;

· недостатнє забезпечення дитині необхідної підтримки, уваги, прихильності.

Невербальне або словесне насильство: здійснюється, коли докоряють за кожний вчинок, критикують особистість або принижу­ють грубою лайкою.

Емоційне насильство може здійснюватись без слів за допомогою міміки, поз, поглядів.

Фізичне насильство: будь-яка насильницька поведінка, яка мо­же проявлятись у вигляді ляпасів, скубань, укусів, штовханії, ударів, подряпин, опіків, задушень, грубих хапань, відкидань убік або на підлогу, кидання предметів у жертву, позбавлення їжі або пит­тя тощо.

Сексуальне насильство:

зазіхання на статеву недоторканість жертви.

Економічне насильство:

· позбавлення або обмеження можливості користуватися і розпо­ряджатися власними грошовими коштами;

· позбавлення можливості користуватися власним або спільним майном;

· завдання шкоди або знищення майна партнера (жертви).

Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають такі скарги батьків чи педагогів на поведінку дітей: бійки; конфлікти з оточенням; низький рівень навчальної діяльності; замкнутість; підвищена агресивність; похмурий, сумний настрій; депресія; тривожність, страхи; нестійкість емоційної системи.

Жорстокість щодо дітей виникає з різних причин:

· якщо дорослі мають негативні моральні якості;

· якщо вони не задоволені своїм життям;

· як результат конфліктів у сім'ї;

· як психічне захворювання батьків та інших кривдників.

Коли дитина поводиться агресивно: з'ясуйте причину агресії; навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито.

Традиційно ми привчаємо дітей стримувати свій гнів та агресив­ність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх хова­ти, відчуваючи сором, провину. Установіть чіткі та незмінні межі поведінки, переконайтесь, що дитина розуміє; ворожі, агресивні дії неприпустимі ніколи; пам'ятайте, що ваші дії для дитини - основний взірець для на­слідування.

Шановні батьки! Виховуйте своїх дітей без насилля і ви отримаєте благословіння на старості літ...

Гра та іграшка

Важко уявити гру дошкільняти без іграшки, причо­му дитина не просто забавляється, а бачить у ній то­вариша, живу істоту.

Дорослі часто дивляться на іграшку як на аварій­ний засіб, коли не мають часу приділити дитині увагу. Бери хоч всі іграшки, тільки не заважай!

Нова іграшка завжди радість для малюка, вона за­хоплює, викликає бажання якнайшвидше заволодіти нею. Але ... минуло зовсім небагато часу, і нова іг­рашка забута. Чому?

Якою має бути іграшка, щоб вона стала бажаним супутником дитячої гри?

Іноді ми, дорослі, купуючи іграшку, виходимо з того, що подобається нам самим (гарна, практична), не думаю­чи про її відповідність вікові, вподо­банням нашого малюка, про те, що може дати ця іграшка для його роз­витку. Якщо ви купите дитині, писав А.С.Макаренко, заводну мишку, цілий день заводитимете й пускатимете її, а малий цілий день дивитиметься на цю мишку й радітиме, — у цій грі не буде нічого хорошого, бо дитина лишається пасивною, вся її участь полягає в тому, що вона дивиться. Якщо ваш син матиме лише такі ігри, і з нього й виросте пасивна людина, яка ні до чого не прагне, не звикла творити нове, не вміє долати труднощі.

Обов'язково покажіть синові, як гратися новою іграшкою, як користуватися нею в іграх. Скажіть доні: "Давай пограємося новою лялькою Марійкою. Я буду

мамою ляльки Наталі, а ти — Марійки..." (Тільки в грі ви зможете близько пізнати свою дитину.)

Треба з розумінням ставитися до прихильності малюків не лише до іграшок, а й до іграшок-замінників (різноманітних коробочок, мотузочків, стрічечок, ка-
мінчиків тощо). В жодному разі не можна їх викидати, адже вони допомагають реалізації ігрових задумів.

Центром багатьох дитячих ігор"в сім'ю" є лялька. На неї спрямовані всі ігрові дії "тата" й "мами".

Лялька допомагає дитині моделювати взаємини між людьми в трудовій діяльності. Наприклад, діючи з ляль­ками в ролі вчителя й учня, продавця й покупця, діти вчаться проявляти взаємну увагу, чуйність, турботу про іншу людину.

Якою ж має бути ця іграшка? Ляльки можуть бути різних розмірів. Добре, щоб у них був змінний (зимо­вий і літній) одяг. Лялька для ігор старших дошкільнят повинна мати ще й святковий, робочий, шкільний, спортивний одяг.

Розвивати ігри з ляльками допомагають різні атри­бути: меблі, коляски, побутова техніка — холодиль­ник, телефон, пральна машина.

Потрібні дітям і транспортні іграшки: молодшим — великі дерев'яні і пластмасові вантажні машини, са­москиди, паровоз з вагонами; старшим — автомобілі, різні за призначенням: санітарний, пожежний та ін., а також технічні іграшки — інерційні, електрифіковані.

Дуже бажано мати й будівельні іграшки: цеглинки, кубики, бруски одного кольору — для малюків, різні конструктори, будівельні тематичні набори для 5-6-річних.

Велику педагогічну цінність мають дидактичні іграш­ки, в яких закладено й саму ігрову ідею, і результат. Граючись з дорослими, дитина вчиться розглядати предмети, порівнювати, розбирати на частини.

Такі іграшки, як пірамідки, мотрійки, мозаїки; різні настільно-друковані ігри типу розрізних картинок, пазли, лото, кубиків, також дуже потрібні дошкільня­там, оскільки допомагають розвивати дрібну мотори­ку рук, сенсорику.

Для розвитку рухів бажано придбати обручі, ска­калки, м'ячі, кеглі.

Діти люблять готові іграшки, але не менший інте­рес становлять для них іграшки-замінники. Знайдіть місце і для цих чудових помічників у реалізації ігрових задумів дитини.

9 способів навчити дітей їсти правильно

Щороку в Україні виявляють 15 тисяч нових випадків надлишкової ваги у дітей. За данимиЦентру медичної статистики МОЗ2016 року, таких в країні близько 70 тисяч. Загалом наожиріннястраждає кожен п'ятий українець. Ми часто не вміємо правильно їсти.

Це означаєбільше зосереджуватись на тому, ЯК ми їмо, аніж на тому, ЩО ми кладемо до рота. Така практика особливо важлива, якщо у вас є діти.

"Розумне харчування – це не дієта. Тут немає меню чи рецептів. Це про навчання справді добрих звичок. Іноді діти їстимуть перед екраном гаджета чи телевізора. Ми не вчимо їх фокусуватися на їжі, щоб по-іншому дивитися і смакувати її", – каже психолог.

Показуйте, не кажіть

Діти "вбирають" та повторюють вашу поведінку. Тож показуйте їм свій приклад. Їжте повільно. Сидіть за столом. Відкладіть телефон. Це важко, бо у дорослих так багато безглуздих харчових звичок, про які ми й не здогадуємось.

Перекус не в ліжку чи дивані, а за столом

Хай діти перекушують стільки часу, скільки вони зосереджені на їжі. Сидіти за кухонним столом і вмовити дітей сісти поруч – велика робота. Впевніться, що вони сидять під час перекуски. Це більше фокусуватиме на тому, що на тарілці.

Кладіть корисні продукти у зручному для дітей місці

Психолог у свій холодильник кладе перекуски на рівень очей. Кладіть фрукт там, де дитина його побачить, або залишайте миску з фруктами на кухонному столі. Щоб дитина могла дотягнутись до неї рукою.

Не говоріть про обмеження дітей

Не кажіть дитині про обмеження у їжі чи дієту. Позбудьтесь такої мови. Запитайте дітей, чи вони відчувають задоволення, чи як та чи інша страва смакує. Обговорюйте разом. Допоможіть їм стати розсудливими у харчуванні.

Готуйте і купуйте продукти з дітьми

Залучайте дітей у те, що вони їдять. Ходіть з ними в супермаркет за покупками, обговорюйте список продуктів. Готуйте разом. Хай вони бачать і беруть участь у всьому процесі.

Плануйте заздалегідь

Коли діти приходять додому, вони голодні і готові поглинути перше, що знайдуть. Будьте до цього готовими. Підготуйте корисну перекуску наперед і напишіть на ній ім'я дитини. Хай смакує.

Не будьте "харчовою поліцією"

Щоб діти навчилися розумно їсти, їм потрібен час. Хай вони будуть оточені культурою вдумливого харчування. Не зліться і не бентежтеся. Для дітей нормально поїсти смаколиків зараз і потім. Головне – вміти їм пояснювати і з ними розмовляти, щоб малюки не стали постійно залежними від солодощів.

Вголос проговорюйте їжу та голод

Ми не проговорюємо вголос про те, чому ми робимо ті чи інші харчові рішення. Але дітям варто пояснювати вголос, чому ми вибрали цей йогурт, чому він корисний. Нам варто показувати процес ухвалення рішень, щоб діти вчилися й цьому.

Не використовуйте їжу як винагороду

Давайте їм краще стікер чи олівець. Використання їжі як нагороди вчить дітей, що хороша поведінка має винагороджуватись їжею. І коли вони виростають, схема закріплюється і вони використовують ту ж стратегію.

Значення ігрового середовища у формуванні життєвої компетентності

Гра - явище багатогранне, її можна розглядати як особливу форму існування всіх без винятку сторін життєдіяльності колективу. Так само багато відтінків з'являється з грою в педагогічному керівництві виховним процесом. Величезна роль у розвитку та вихованні дитини належить грі -- найважливішого виду дитячої діяльності. Вона є ефективним засобом формування особистості дошкільника, його морально-вольових якостей, у грі реалізується потреба впливу на світ. Виховне значення гри під чому залежить від професійної майстерності педагога, від знання ним психології дитини, урахування його вікових та індивідуальних особливостей, від правильного методичного керівництва взаєминами дітей, від чіткої організації та проведення всіляких ігор.

Ігрове середовище - творча діяльність.

Особливе місце займають ігри, які створюються самими дітьми, - їх називають творчими або сюжетно-рольовими. У цих іграх дошкільнята відтворюють у ролях все те, що вони бачать навколо себе у житті і діяльності дорослих. Творча гра найбільш повно формує особистість дитини, тому є важливим засобом виховання. Що дає право називати гру творчою діяльністю? Гра - відображення життя. Тут все "як ніби", але в цій умовній обстановці, яка створюється уявою дитини, багато справжнього; дії тих, що грають завжди реальні, їхні почуття, переживання справжні, щирі. Дитина знає, що лялька і мишка - тільки іграшки, але любить їх як живих, розуміє, що він не реальний льотчик або моряк, але відчуває себе відважним пілотом, хоробрим моряком, який не боїться небезпеки, по-справжньому пишається своєю перемогою. Наслідування дорослим в грі пов'язано з роботою уяви. Дитина не копіює дійсність, він комбінує різні враження життя з особистим досвідом. Дитяча творчість проявляється в задумі гри і в пошуку коштів для його реалізації. Скільки вигадки потрібно, щоб вирішити, в яке подорож вирушити, який спорудити корабель чи літак, яке підготувати обладнання! У грі діти одночасно виступають як драматурги, бутафори, декоратори, актори. Однак вони не виношує свій задум, не готуються тривалий час до виконання ролі, як актори. Вони грають для себе, висловлюючи свої мрії та прагнення, думки і почуття, які володіють ними зараз. Тому гра - завжди імпровізація.

Життя в грі.

Гра - Важливий засіб розумового виховання дитини. Знання, отримані в дитячому садку і вдома, знаходять у грі практичне застосування і розвиток. Відтворюючи різні події життя, епізоди з казок та оповідань, дитина розмірковує над тим, що бачив, про що йому читали і говорили; сенс багатьох явищ, їх значення стає для нього більш зрозумілим. Втілення життєвих вражень у грі -- процес складний. Творчу гру не можна підпорядковувати вузьким дидактичним цілям, з її допомогою вирішуються найважливіші виховні завдання. Ігрову роль діти вибирають у відповідності зі своїми інтересами, своїми мріями про майбутню професію. Вони ще по-дитячому наївні, не раз зміняться, але важливо, що дитина мріє про участю в корисному для суспільства працю. Поступово в грі у дитини формуються загальні уявлення про значення праці, про роль різних професій. У грі розумова активність дітей завжди пов'язана з роботою уяви; потрібно знайти собі роль, уявити собі, як діє людина, якій хочеться наслідувати, що він говорить. Уява виявляється і розвивається також в пошуку коштів для виконання задуманого; перш ніж відправитися в політ, необхідно спорудити літак; для магазину треба підібрати відповідні товари, а якщо їх не вистачає, - виготовити самому. Так у грі розвиваються творчі здібності майбутнього школяра.

Цікаві ігри створюють бадьорий, радісний настрій, роблять життя дітей повної, задовольняють їх потребу в активній діяльність. Навіть в хороших умовах, при повноцінному харчуванні дитина буде погано розвиватися, стане млявим, якщо він позбавлений захоплюючої гри. У грі всі сторони дитячої особистості формуються в єдності і взаємодії. Організувати дружний колектив, виховати у дітей товариські почуття, організаторські вміння можна тільки в тому випадку, якщо вдається захопити їх іграми, що відображають працю дорослих, їх благородні вчинки, взаємини. У свою чергу тільки при гарній організації дитячого колективу можна успішно розвивати творчі здібності кожної дитини, її активність.

Більшість ігор відображає працю дорослих, діти наслідують домашнім справам мами та бабусі, роботі вихователя, лікаря, вчителя шофера, льотчика, космонавта. Отже, в іграх виховується повага до всякої праці, корисного для суспільства, стверджується прагнення самим брати в ньому участь.

Гра і праця часто природно поєднуються. Нерідко можна спостерігати, як довго і захоплено діти майструють, готуючись до гри вже в певному образі; моряки будують корабель, роблять рятувальні кола, лікарі і медсестри обладнають поліклініку. Іноді в справжню роботу дитина вводить ігровий образ. Так, надягаючи білий фартушок і косинку, щоб робити печиво, він перетворюється на робочого кондитерській фабриці, а прибираючи ділянку, стає двірником. У грі формуються моральні якості; відповідальність перед колективом за доручену справа, почуття товариства і дружби, узгодження дій при досягненні загальної мети, вміння справедливо вирішувати спірні питання. Гра тісно пов'язана з художньою творчістю дошкільнят - малюванням, ліпленням, конструюванням. Незважаючи на різні засоби відображення вражень життя, думок, почуттів, ці види дитячої діяльності мають багато спільного; можна побачити одні й ті ж теми в грі та в малюнку; по ходу ігрового сюжету діти нерідко співають, танцюють, згадують знайомі вірші.

Тема консультацій:

1.Про виконання Закону України «Про дошкільну освіту» у частині забезпечення обов’язковості здобуття дошкільної освіти дітьми п’ятирічного віку.Соціальний захист дітей із різних категорій сімей.

2.Обов’язкова дошкільна освіта з 5 років.Вивчаємо Базовий компонент дошкільної освіти разом з батьками

3.Психічне та психологічне здоров’я дитини: умови їх збереження

4.Організації харчування дітей вдома

5.Підтримка різнобічного розвитку дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади відповідно вимог програми виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина» та програми «Впевнений старт»

6.Як зберегти здоров’я і життєрадісність дошкільника в нових умовах навчання?

7.Портрет дошкільника напередодні його вступу до школи

8.Ви і Ваша дитина – пошуки взаєморозуміння.

9.Створення предметно-розвивального середовища для дитини вдома.Обережно: сучасне медіасередовище, його вплив на психіку дитини дошкільного віку.

10.Роль батьків в успішній адаптації дитини до навчання у школі. Соціальні навички.

11.Режим дня майбутнього першокласника (поради).

12.Якщо хочеш передбачити майбутнє – створи його сам індивідуальні (консультації для батьків у яких діти мають особливі освітні потреби).

13.Година відвертої розмови (індивідуальні консультації за потребою)